Підсумок

Що ж принесли монголи на Русь?

• Загострення міжусобиць та феодальної роздробленості. Те, що ослабило Русь до приходу іга, продовжилося і після утвердження сюзеренітету хана над цими землями. Просто тепер об’єктом князівської боротьби був не лише якийсь стіл, а й ханський ярлик на керування тим чи іншим князівством. Роздробленість законсервувалися, адже васали одного сюзерена, звісно, можуть конфліктувати між собою, проте масштабно об’єднувати володіння інших не міг жоден князь.

• Запровадження системи підданства. Поряд із васальними стосунками на Русі започатковується і розвивається поширене у Монгольській імперії підданство – фактично, необмежена влада верховного правителя над підданими. За його вибором і в абсолютній покорі назначаються керівники частин його держави. Якщо феодалізм укріплювався за часів могутньої Золотої Орди, то підданство розвивалося у північно-східних князівствах із занепадом Орди та за її прикладом. Таким чином було посіяно зерно абсолютизму у тих землях, яке вже через півтора століття зросло та почало давати плоди. І хтозна, завершило чи ні…

• Знищення значної частини правлячої еліти. У значних військових сутичках із монголами загинуло багато князів. А якщо згадати втрати у міжусобицях, то стає зрозумілим, що Руссю було втрачено більшу частину еліти, здатної керувати державою. Це створило певний вакуум у руській верхівці і деформацію феодальних відносин. Разом з тим монгольський хан намагався ставити по деяких руських князівствах своїх намісників – баксаків. Коли цей владний інститут не прижився, система ярликів та відсутність великої кількості здібних політиків сприяли розвитку підданства, яке, в свою чергу, було прообразом імперського абсолютизму.

• Демографічні втрати.

  Звісно, не лише Рюриковичі, а й просте населення гинуло у боротьбі проти кочової орди. Демографічний потенціал Русі був значно підірваний монгольською навалою. Наприклад, російський історик Борис Сапунов вважає, що населення Русі за період золотоординського іга зменшилося на третину. Тобто, Русь не перетворилася на безлюдну пустелю (хоча це можна стверджувати відносно лісостепової смуги Київщини та Переяславщини, що межували із причорноморськими володіннями Золотої Орди), проте знадобилося декілька століть, щоб відновити кількість населення на «доіговському» рівні.

• Руйнація та занепад міст. Як наслідок, регрес торгівлі та ремесла. У ХІІ-ХІІІ століттях із 74 міст, відомих на Русі, 49 піддалися ординським атакам. З них 14 більше ніколи не відбудувалися, а 15 перетворилися на невеличкі села. Так як міста були центрами ремесла і торгівлі, ці галузі спіткала депресія. Середньовічне цехове ремесло трималося на традиціях та стабільності: підмайстер ставав майстром, далі – цеховим майстром та передавав свої навички синові чи учню, який мав би повторити шлях учителя. У період іга така система не працювала і ремісники воліли мігрувати у безпечніші місця, ніж загинути під час чергового монгольського набігу. Виробництво у містах суттєво впало і торгувати було нічим.

• Втрата українськими князівствами політичної ваги та незалежності. Центр руських земель переносится на північний схід, де Московському князівству вдалося навіть окріпнути під ігом, і яке почало захоплювати у свої володіння менші удільні князівства. Новгородська республіка лишалася незалежною і вела свою політику, хоча Москва уже накинула оком на ці землі і методично посилювала вплив на них. У той самий час Галицьке князівство опинилося під владою Польщі, а інші українські і білоруські князівства – під Литвою. Таким чином геополітична ситуація у регіоні значно змінилася: Польща та Литва стали основними гравцями у цьому регіоні, а Московська держава, яка із часом підкорить території усіх князівств північного сходу і приєднається до провідних держав Східної Європи, хоча і вела історію від Київської Русі, мала небагато спільного у державницьких традиціях із державою Володимира та Ярослава. Тобто, зв’язок Московії і Русі був більше формальним, аніж дійсно духовним і спадковим.

Золотоординське іго торкнулося і нанесло збиток усім гілкам руського життя. Руська державницька традиція продовжується Московським князівством, що поставило на меті об’єднати усі руські землі під своєю владою. А південні і південно-західні князівства, що потім складуть ядро Української Держави, втрачають незалежність і починають відбудову свого життя у складі відносно нового Великого князівства Литовського.

Ординська навала сприяларозвитку руських містутвердженню Києва як головного центру роздроблених руських земельзначним демографічним втратам серед руського населенняактивізації торгівлі Русі та держва Сходуукріпленню державницької традиції у Московії і її занепаду в "українських" князівствах