Значною мірою на перебіг укладення унії вплинула календарна реформа Григорія ХІІІ у 1582 р., яка лише посприяла ще більшому розколу між католицьким і православним духовенством. До реформи всі послуговувалися «юліанським» календарем, який було уведено в 46 р. до н.е. за Юлія Цезаря. Цікаво, що календар був створений за єгипетським зразком на основі сонячного календаря із римськими назвами місяців. Головною проблемою календаря, що власне й зумовило до його реформування, було те, що за 128 років у кінці виходила похибка в одну зайву добу. Внаслідок цього, 21 березня поступово віддалялося від весняного рівнодення та зміщувалося до літнього. Це впливало на проведення свята Пасхи, яке за традиціями приурочували до дня весняного рівнодення. Тому, за ініціативи папи Григорія ХІІІ, було внесено поправку до календаря щодо підрахунку днів, а саме було додано 10 додаткових днів при переході до нового календаря. Відповідно за буллою папи, після 4 жовтня наступало не 5 жовтня, а 15 жовтня. Із цього дня за універсалом Стефана Баторія на території всієї Речі Посполитої вступав у дію новий григоріанський календар. Водночас Константинопольський патріарх Єремія закликав усі Церкви східного обряду та православних єпископів не переходити на нововведений календар, а слідувати юліанському.