Роман Мстиславович (бл. 1150-1205)
У 1199 році Роман Мстиславович приєднує до своїх Волинських володінь Галицьку землю. Саме у цьому році помер син Ярослава Осмомисла Володимир, не лишивши по собі законних спадкоємців, що поклало край династії Ростиславовичів у Галичі. А Роман Мстиславович скористався ситуацією, заодно започаткувавши нову династію.
Першочергово новий князь заручився підтримкою дрібного боярства та міщан, що дозволило йому придушити опір впливових бояр. Надалі Роман Мстиславович вів військові дії проти Литви, половців, Польщі та Київського князівства, що допомогло йому отримати у 1201 (у 1204 – повторно) київський стіл та відповідні титули у літописців: «Великий» та «самодержець усієї Русі». Найбільше внутрішніх військово-політичних контактів Роман мав із Всеволодом Велике Гніздо та Рюриком ІІ Ростиславовичем. У зовнішній політиці союзниками галицько-волинського князя були Угорське королівство та Візантійська імперія, мав зносини із Папою Римським Інокентієм ІІІ.
Роман Мстиславович вважався наймогутнішим руським князем ХІІ-ХІІІ століть. Порівнятися з ним міг, хіба що, князь Володимиро-Суздальський Всеволод Велике Гніздо, проте Всеволод сам присвоїв собі титул «Великий князь Володимирський», у той час як Романа Великим прозвали сучасники та нащадки. Його держава була однією з найбільших у Європі. Існують відомості, що після підкорення хрестоносцями Константинополя у 1204 році, візантійський імператор Олексій ІІІ Ангел знайшов притулок саме у Галичі. Підтвердженням дійсно тісних зв’язків держави Романа та Візантії є шлюб галицького князя із візантійською принцесою, який і приніс Романові нащадків. У тому ж 1204 році Галич приймає послів від Римського Папи із пропозицією корони і зміни релігії. Роман відмовляється і натомість збирається у похід на католицьку Польщу.
image
Російський історик із сумнівними репутацією та авторитетом В.М. Татищев зазначав, що перед цим польським походом Роман сказав:
image
У 1205 році Роман вторгся до Польщі, зайняв 2 міста та зупинився на Віслі. Поблизу міста Завихоста відокремився від основного війська з невеличким загоном і був атакований силами Лешка Білого. У невеличкій сутичці 19 червня 1205 року галицький загін було знищено, а князь Роман Мстиславович загинув. Далі розпочалася 40-літня боротьба за Галицько-Волинське князівство між Романовичами та іноземними загарбниками.
Той самий Татищев приписує Романові ідеї реформації Русі, виголошені напередодні смерті. Грушевський вважав теорію Татищева сфальсифікованою. Якщо така ідея існувала у Романа, то головними її пунктами були: головенство князя Київського; «вертикальна» спадковість удільних князівств; вибори київського князя, у разі його смерті, шістьома найвпливовішими князями Русі (Галицьким, Володимирським, Чернігівським, Полоцьким, Смоленським та Рязанським).
За життя Романа Мстиславовича під його владою або безпосереднім впливом опинилися усі, окрім Чернігівського, «українські» князівства: Галицьке, Волинське, Київське та Переяславське. А швидкому розвитку Галицько-Волинського князівства сприяла його виважена та, часом, жорстока, внутрішня політика, агресивні військові дії за межами свого князівства, а також занепад подніпровських князівств. Локальна артерія Буг-Дністер сприяла торгівлі, а Дунай давав вихід у Європу. Масштабними змінами геополітичної ситуації у регіоні мужній і талановитий політик Роман заслужив порівнянь своїх досягнень із самим Ярославом Мудрим.
Окрім титулу галицько-волинського князя, Роман Мстиславович мав титулкороля Русімитрополита КиївськогоВеликого князя Київськоговождя половців
Роман Мстиславович загинувна полюваннівід отруєнняпід час бойових дій у Польщіпід час бойових дій у Литві