Волинське князівство

Важливі міста: Володимир, Червень, Белз.

image

Уперше виокремилося наприкінці Х століття, коли у місті Володимирі посів син Володимира Великого Всеволод. Періодично князівство потрапляло під владу київського князя; у 1084 році із Волинського князівства виокремилися Перемиське та Теребовлянське князівства; після Любецького з’їзду 1097 року обидва нових князівства визнані вотчинами Василька та Володаря Ростиславовичів, проте після міжусобиці 1097-1100 років усе Волинське князівство знов опинилося під владою князя Київського. Остаточно виокремлюється у 1154 році у вигляді Володимирського та Луцького князівств, під владою гілки Мономаховичів – Ізяславовичів. Тобто, на відміну від Галицького князівства, Волинське (назва «Володимирське» все ж таки не досить поширена) князівство не мало якоїсь окремої політичної лінії, а виступало розмінною монетою у міжусобицях для київських князів. Проте стрімкий розвиток почався із приходом на княжіння Романа Мстиславовича у 1173 році. Цей розвиток завершився об’єднанням, про яке так часто згадується, Волинського та Галицького князівств.

Бiографiчна довiдка Роман Мстиславович (бл.1150-1205) – праправнук Володимира Мономаха. Був князем багатьох важливих руських князiвств: Новгородського, Галицького, Волинського. Саме вiн об’єднав два останнi князiвства у потужну та впливову державу. Будучи вже князем галицько-волинським, узяв пiд контроль Київ, побувши деякий час князем Київським.