В українській історіографії цей період пов’язаний з трипільскою культурою (IV-III тис. до н.е.). Свою назву вона отримала від с. Трипілля на Київщині, де у 1893 році була знайдена перша пам’ятка цієї культури. Першовідкривач – Вікентій Хвойка. Трипільська культура також була поширена на території Молдови та Румунії. Історики палко сперечаються про походження та зникнення трипільців, але з точністю ми можемо стверджувати, що їх культура була надрозвинена на свій час. Розкопки вказують на те, що трипільці мешкали у великих протомістах по 15-20 тис. жителів (припускають існування кількаповерхових будинків). Трипільці були землеробами. Вони використовували новітні мідні знаряддя праці на рівні зі звичними кам’яними. Висока врожайність зумовлювалася екстенсивним господарюванням: місця проживання змінювалися щосторіччя через виснаженість господарських угідь.