Історія України: Зародження української нації
  • Зміст
  • Поява та розселення людей на території України
    • Періодизація Стародавньої історії України
      • Кам'яний вік
        • Палеоліт
          • Ранній палеоліт
          • Середній палеоліт
          • Пізній палеоліт
        • Мезоліт
        • Неоліт
      • Енеоліт (мідно-кам'яний вік)
      • Бронзовий вік
      • Залізний вік
    • Кіммерійці
    • Скіфи
    • Сармати
    • Пiвнiчне Причорномор’я та Крим (колонiї-полiси)
    • Прадавні слов’яни
  • Утворення Київської Русi
    • Заснування Києва
      • Першi правителi
      • Аскольд та Дiр
    • Олег Віщий (845-912)
    • Iгор Рюрикович (бл. 879—945)
    • Княгиня Ольга (бл. 890-969)
    • Святослав Ігорович (934-972)
    • Ярополк Святославич (956-980)
    • Володимир Великий (958-1015)
    • Святополк Окаянний (981-1019)
    • Ярослав Мудрий (981-1054)
    • Мiждержавнi угоди Київської Русі
    • Прийняття християнства Володимиром Великим
  • Тріумвірат Ярославичів
    • Володимир Мономах (1053-1125)
      • Мстислав Великий (1076-1132)
    • Роздробленість Київської Русі
    • Генеалогічне дерево Рюриковичів
  • Галицько-Волинська держава
    • Галицьке князівство
      • Ярослав Володимирович Осмомисл (бл. 1130-1187)
    • Волинське князівство
    • Галицько-Волинське князівство
      • Роман Мстиславович (бл. 1150-1205)
      • Галицько-Волинське князівство в 1205-1238 роках
      • Данило Галицький (1201-1264)
      • Данилові нащадки (1264-1349)
        • Лев I Данилович (1228-1301)
        • Юрiй I Львович (1252-1308)
        • Лев II Юрiйович та Андрiй Юрiйович (1308-1323)
        • Юрiй II Болеслав (1298-1340)
      • Генеологiчне дерево галицько-волинських правителiв)
    • Підсумок
  • Монголо-татарська навала
    • Монгольська імперія
    • Золота орда
      • Битва на Калці
    • Монголо-татарське іго
    • Підсумок
  • Політичний устрій Київської Русі
    • Суспільство Київської Русі
    • "Руська правда"
    • Господарське життя та економіка Київської Русі
  • Між Руссю та Річчю
    • Експансія Великого Князівства Литовського на руські землі
      • Міндовг (бл. 1195-1263)
      • Гедимін (бл. 1275-1341)
      • Ольгерд (бл. 1296-1377)
    • Становище українських земель у складі ВКЛ. Смерть Ольгерда: початок боротьби за великокняжий престол
    • Утвердження польської влади на Галичині
    • Кревська унія та її наслідки
    • Громадянська війна (1389-1392 рр.)
    • Діяльність Вітовта на українських землях. Захоплення Польщею Західного Поділля
    • Правління Свидригайла. «Велике князівство Руське»
    • Казимир IV Ягайлович. Відновлення й остаточна ліквідація Київського та Волинського удільних князівст
    • Посилення Московської держави та входження Чернігово-Сіверщини до її складу
    • Закарпаття під владою Угорщини
    • Буковина у складі Молдавського князівства
    • Князівство Феодоро
    • Утворення Кримського ханства
    • Господарське, суспільне та культурне життя на українських землях (друга половина ХІV – ХV ст.)
      • Соціальна структура суспільства в XV ст.
        • Шляхта
        • Духовенство. Релігійна ситуація на українських землях
      • Сільське господарство та становище селянства
      • Міське населення, розвиток ремесла і торгівлі
      • Особливості розвитку культури
        • Освіта
        • Література та книгодрукування. Фольклор
        • Архітектура і містобудування
        • Образотворче мистецтво
    • Підсумок
  • Суспiльно-полiтичнi процеси XVI століття
    • Люблінська унія. Утворення Речі Посполитої
    • Релігійна ситуація на українських землях
      • Протестантизм
      • Православні братства
    • Берестейська унія. Греко-католицька церква
    • Полемічна література
    • Соцiальнi прошарки Речi Посполитої
    • Особливості розвитку культури в XVI ст.
    • Підсумок
Powered by GitBook
On this page

Was this helpful?

  1. Утворення Київської Русi

Iгор Рюрикович (бл. 879—945)

PreviousОлег Віщий (845-912)NextКнягиня Ольга (бл. 890-969)

Last updated 6 years ago

Was this helpful?

Як нам вже відомо, Ігор – син Рюрика, що став князювати не після досягнення повноліття, а лише після смерті князя-регента, приблизно у 33 роки (912 рік). Проте успіхи Ігоря не були такими значущими, як досягнення Олега. Своє правління «молодий» князь розпочав із придушення повстань древлян та уличів. У Ігоря з’явилася нова проблема – кочові племена зі сходу – печеніги. У 915 році з ними укладено мирну угоду, проте печеніги, досить активно підтримувані Візантією, уже у 930 році поновили набіги на Русь. У свою чергу, Ігор поновив морські походи у Візантію. 941 року флотилія із 1000 лодій (зустрічаються неправдоподібні дані про 10000 лодій) безперешкодно увійшла до Босфору у надії на те, що візантійський флот буде у поході проти сарацинів. Проте плани русів стали відомими імператору Візантії, і грецький флот було повернено заздалегідь. Оборонці Константинополя прийняли бій, маючи на озброєнні так званий «грецький вогонь» – легкозаймисті речовини (нафта, сірка тощо), що не можна було погасити водою - який виприскувався з бронзових труб прямо на київські судна. Оцінивши невигідну диспозицію та несучи значні втрати, Ігор вирішив відступити та отримати бажану здобич з узбережжя Малої Азії. Візантійські полководці ж мали свою думку щодо руського флоту і гнали його, поливаючи вогнем, до самої Керченської протоки.

Реваншував Ігор у 943 році. Цього разу частину війська було десантовано на узбережжя поблизу Константинополя. До речі, сама армія Ігоря складалася з варягів, полян, кривичів, тиверців та найманців-печенігів. Візантійці, побачивши піші та морські війська, вирішили не спокушати долю і одразу запропонували мир. У результаті був підписаний новий договір між Візантією і Руссю, який трохи погіршував становище руських купців у Константинополі (вони позбавлялися права на безмитну торгівлю), проте мав засади повномасштабного військового союзництва.

Після успіху у Візантії Ігор направив свою міць на каспійського союзника греків – Кавказьку Албанію. Спустошивши столицю й інші великі мусульманські міста, у тому ж 943 році, русичі зі славою та великою здобиччю повернулися додому, а їх вплив у Прикаспії зріс.

Здобуваючи вплив далеко за межами Русі, Ігор втрачав свій вплив на народи всередині країни, зокрема на волелюбних древлян. Збільшення данини суттєво бентежило їх, проте суперечки із київськими збирачами вирішувалися хоч і не мирним шляхом, але у межах здорового глузду. І саме вихід за рамки, втрата почуття міри і спричинили вбивство князя Ігоря. Досить жорстоке вбивство, якщо знову ж таки вірити «Повісті минулих літ». Повернувшись із Каспійського походу, Ігор вирішив сам зібрати підвищену дань з древлян. Раніше це була прерогатива його воєводи Свенельда. Переконавши древлян за допомогою своєї дружини віддати необхідні кошти, Ігор попрямував до Києва, але, відпустивши більшість свого війська, повернувся до Іскоростеня – головного міста древлян, аби зібрати данину для себе особисто. Це викликало обурення у древлян на чолі з їх ватажком Малом, і вирішили вони покінчити з цим свавіллям. Ось як описує це «Повість…».

А візантійський історик Лев Диякон змалював картину цього вбивства більш детально. Ніби Ігоря прив’язали до двох дерев, що були силоміць притиснуті до землі, і відпустили їх, розірвавши князеве тіло на шматки. Проте похований був Ігор із князівськими почестями. Слово «честь» було відомо і у ті буремні часи…

Скільки походів на Візантію організував Ігор?1234

Ігор загинув від рукДревлянУличівПолянТиверців

image