Армії розташувалися одна перед одною, при чому, ймовірно, у литовців с флангів був якийсь природний захист (ліс, пагорби тощо), адже татари атакували лише «у лоб». Маючи військо, що складалося із трьох підрозділів, вони використовували лише невеличкі загони, що атакували литовців за принципом так званого «скіфського кола» (інша назва – «танці півколом»): декілька десятків легких вершників, озброєних луками, наближалися до супротивника і, кружляючи по колу, обстрілювали передні ряди ворожих шикувань. Проте диспозиція литовського війська нівелювала цю тактику: шість литовських підрозділів були розташовані півмісяцем, а з флангів знаходилися важкоозброєні арбалетники. І коли монголи наближалися до литовців на свої «танці» передні ряди відступали назад, а кіннота опинялася під арбалетним обстрілом. Так тривало деякий час, а потім литовське військо масивною фронтальною атакою зім’яло передні монгольські ряди, а фланги литовців намагалися оточити дезорієнтоване золотоординське військо, яке спішно почало втікати з поля бою.