Розвиток освіти та шкільництва в XVI столітті

У XVI ст. основними навчальними закладами продовжували залишатися школи при церквах та монастирях. З утворенням Речі Посполитої на українських землях розпочали з’являтися єзуїтські колегіуми з високим рівнем навчання та фінансовим забезпеченням, однак вони сприяли полонізації та окатоличенню українського населення, у першу чергу молоді. Із поширенням Реформації почали відкриватися протестантські школи в таких містах, як Львів, Белз, Берестечко та ін.

Українські магнати не залишилися осторонь і широко сприяли створенню православних шкіл. Одним із таких меценатів був князь Василь-Костянтин Острозький, за якого в Острозі в 1576 році було створено культурно-освітній осередок. 1578 року за ініціативи В.-К. Острозького та княжни Гальшки Острозької відкрито перший православний колегіум. На його основі згодом постав перший вищий навчальний заклад західноєвропейського типу – Острозька академія (слов’яно-греко-латинська школа).

Першим ректором Острозького колегіуму був Герасим Смотрицький. В академії викладалися предмети «тривіуму» (граматика, діалектика, риторика) та «квадріуму» (арифметика, геометрія, музика, астрономія), тобто предмети «семи вільних наук». Окрім них вивчали грецьку, латинську, старослов’янську мови, а також вищі науки: філософію, богослов'я, медицину. Слов’яно-греко-латинські школи стали дуже поширеними після відкриття в Острозі, і через деякий час вже з’явилися в таких найбільших містах, як, наприклад, Київ.

Важливу роль у розвитку освіти та шкільництва відіграли православні братства, що відкривали та забезпечували школи. Одним із таких було Львівське Успенське братство, за кошти якого в 1586 році відкрилася школа слов’яно-греко-латинського типу, де викладалися, зокрема, предмети «семи вільних наук».