Протестантизм

У ХVI ст. в країнах Європи спалахнула Реформація. Відокремлювався від католицизму протестантизм, який у майбутньому став одним із найбільших напрямків християнства. Протестантизм утверджує право на тлумачення Біблії кожним вірянином, тим самим позбавляючи Папу Римського й Церкву на одноосібне тлумачення Святого Письма. Внаслідок соціально-політичних процесів у країнах Європи виникли різні течії протестантизму, такі як лютеранство, кальвінізм, цвінгліанство тощо.

Визначення
Реформація – церковно-релігійний і суспільно-політичний рух із метою повернення до біблійних основ християнства через релігійну боротьбу проти папської влади й католицької церкви.

На територію України протестантські рухи здебільшого проникали через Польщу. В основі віровчення протестантських напрямків стояли такі вимоги які поставали дієвим засобом до послаблення влади Церкви та її представників у суспільстві, ліквідації церковного приватного землеволодіння, відповідно до можливості контролю церковного життя безпосередньо вірянами. Це власне й заохочувало шляхтичів та магнатів до підтримки протестантизму.

Значного поширення на українських землях набув кальвінізм, який перейняли й підтримували такі магнатські родини, як Потоцькі, Радзивілли, Тарновські. Основоположником кальвінізму був французький протестантський проповідник Жан Кальвін, який пропагував дешеву Церкву, а в основі свого вчення закликав вірян до всеохоплюючої праці та ощадливості. Ще одним поширеним напрямком стало аріанство, проповідники якого заперечували вчення про Святу Трійцю та визнавали лише віру в єдиного Бога Отця.

Хоча протестантські віровчення не набули широкої підтримки серед населення українських земель через домінування православ’я, особливість протестантизму полягала в тому, що, як новий рух, він значно послаблював Римо-Католицьку Церкву й, відповідно, гальмував поширення католицизму на українських землях. Окрім цого, протестанти закликали до запровадження в богослужінні народної мови, демократизації церковного управління та до надання дозволу на шлюби представникам духовенства. Ці реформаційні ідеї знайшли місце й серед православних вірян, внаслідок чого відбулося певне оновлення православної церковної організації.

Наприкінці XVI ст., зважаючи на реформаційні течії, розпочалася Контрреформація, яка була рухом католицької церкви на противагу Реформації. В основі Контрреформації були закладені ідеї реформування Римо-Католицької Церкви, її оновлення та перебудови. Члени заснованого в 1534 році ордену єзуїтів («Товариство Ісуса») пропагували та підтримували ідеї католицизму, сприяли оновленню Церкви через активне ведення педагогічної та освітньої діяльності. Засновником ордену був Ігнатій Лойола.

За кошти єзуїтів у містах розбудовувалися навчальні заклади (школи, колегії та університети), в них педагогічно-навчальна діяльність досягала високого рівня, однак із активним наверненням до католицизму. Доступна освіта привертала увагу українських (руських) шляхтичів, яким опісля цього відкривався широкий доступ до університетської освіти європейських країн. Ціною цього здебільшого було відречення від православ’я та перехід до католицизму. На захист православної церкви, а також української освіти та культури, виступили православні братства.

Церковно-релігійний, суспільно-політичний рух з метою повернення до біблійних основ християнства через релігійну боротьбу проти папської влади й католицької церкви.

Протестантизм Реформація Контрреформація Кальвінізм