Становище шляхти в другій половині ХІV – ХV ст.

Протягом ХІV–ХV ст. відбулося формування нового панівного привілейованого суспільного
стану – шляхти, представниками якої були вихідці з різних соціальних груп та яким надавалися широкі політичні, майнові права та свободи. Основним обов’язком шляхти було здійснення військової служби, за рахунок чого й надавалися привілеї. Представники шляхти засідали в сеймі, на якому визначалися основні вектори державної політики. Шляхтичів забезпечували винятковими політичними та особистими правами і свободами, оскільки вони підлягали окремому шляхетському суду, мали ряд привілеїв у торгівлі, землеволодінні тощо. Однак, із часом почали накладатися й певні обмеження щодо отримання статусу "шляхтича". Зокрема, усе частіше уточнювали та перевіряли шляхетські списки: для підтвердження власної родовитості слід було надавати відповідні документи тощо.

Шляхта поділялася на певні прошарки:
  • князі (титулована знать): становили єдиний замкнутий стан, тому ні за багатство, ні за гроші, вплив чи владу не можна було стати князем, оскільки цей статус міг набути тільки син князя (за кровним спадковим принципом);
  • пани (заможна шляхта): вирізнялися родовитістю та спадковим землеволодінням; найзаможніші пани разом із князями утворювали групу магнатів, які були найбільшими землевласниками;
  • зем’яни (середня шляхта): нащадки слуг, які здійснювали військову службу й завдяки цьому отримували спадкове землеволодіння та певні шляхетські привілеї; були залежними від панів та князів;
  • бояри (дрібна шляхта): виконували різного роду доручення, та особисто несли військову службу; у своїх володіннях мали певні земельні наділи, за рахунок виконання своїх обов’язків перед королем чи князем.
  • Про який суспільний стан йдеться в тексті?
    Становили єдиний замкнутий стан: ні за багатство, ні за гроші, вплив чи владу не можна було бути приналежним до цього стану, так як відповідний статус набувався за кровним спадковим принципом.

    бояри магнати зем’яни пани князі