Міське населення, розвиток ремесла і торгівлі в другій половині ХІV – ХV ст.

Внаслідок урбанізації, на теренах України в XIV-XV ст. значно зросла кількість нових міст, відповідно й міського населення – міщан, які займалися ремісничою та торговою діяльністю. За соціально-економічними особливостями життя, міщанство поділялося на патриціат (найзаможніші та найвпливовіші купці й промисловці), бюргерство (цехові майстри й середній клас) та міський плебс (дрібні торговці, ремісники, селяни).

Через активні набіги кримських татар, міста зазвичай розбудовували в фортеці, тому вони мали, здебільшого, оборонний характер. Спосіб життя міщан визначався їхнім соціальним статусом. Населення західних міст (Галичина, Волинь, Поділля) було етнічно строкатим, оскільки в них проживали німці, поляки, вірмени, та євреї. Іноземним громадам надавали значні права та привілеї, вони користувалися різноманітними пільгами, що сприяло їх торгово-ремісничій діяльності.

У ХІV–ХV ст. міста переважно зберігали феодально-аграрний характер існування: населення займалося різними промислами, обробляло землю, що розташовувалася біля міста. Однак, із інтенсивним розвитком ремісничої та торгової діяльності стали поглиблюватися ремісничі спеціалізації, у містах за західноєвропейським зразком створювалися цехи, поширювалася практика надання містам «магдебургії» (магдебурзьке право) за зразком німецьких міст.

Магдебурзьке право передбачало здійснення самоуправління в місті: встановлювався порядок виборів і розподіл функцій органів місцевого самоврядування та суду, врегульовувалося господарське життя міста тощо. Привілей магдебурзького права міг надати великий князь литовський, польський король, а згодом і магнати (тим містам, що їм належали). Першими містами, які отримали привілей магдебурзького права, були: Володимир-Волинський (1324 р.), Сянок (1339 р.), Львів (1356 р.), Київ (1494 р.) та інші. Ті міста, які здобули магдебурзьке право, звільнялися з-під влади королівських намісників, місцевих феодалів (власників міст) або ж від інших державних представників, на заміну яким впроваджувалося виборне самоуправління.

Магістрат (виборний орган), до складу якого входили заможні міщани, розглядав найважливіші справи міського життя. Він поділявся на раду (адміністративний орган, виконував і судові повноваження в цивільних справах), що була очолювана бургомістром, та лаву (суд, який розглядав кримінальні справи), на чолі якої стояв війт – заможний шляхтич. Засідав магістрат у ратуші.

Із розвитком міст у XIV-XV ст. активно розвивалося ремесло й торгівля: кількість ремісничих спеціальностей зросла, відповідно, вироблялися нові товари, вдосконалювалися методи ведення торгівлі та ремісничої діяльності.

У містах утворювалися цехи – об’єднання міських ремісників однієї спеціалізації в особливі організації зі своїм статутом задля врегулювання процесу виробництва й захисту власних торгових інтересів. На чолі цеху стояв цехмістер, який обирався серед членів цехової організації, до якої входили майстри, підмайстри, та учні. За цеховими статутами, членами цеху могли бути тільки католики, тому православне населення не мало до них доступу, відповідно, не мало й можливості повноцінно займатися ремісничою діяльністю. Ремісників, що не входили до жодного цеху, називали партачами, так як вони самостійно, в умовах жорсткої конкуренції з цехами, намагалися продавати товари власного виробництва (здебільшого на ярмарках).

Стосовно торгівлі, то внаслідок розвитку ремісничої діяльності вона значно активізувалася, купці розпочали об’єднуватися в гільдії, широко популярними ставали ярмарки, що свідчить про поступове встановлення ринкових відносин.

Із падінням Константинополя в 1453 році змістилися торгові шляхи, важливими центрами торгівлі на українських землях стали такі міста, як Київ, Львів, Кам’янець-Подільський тощо. Через вдале географічне розташування польське місто Гданськ на Балтійському узбережжі стає центром торгівлі зерновими культурами, внаслідок чого пожвавилося виробництво сільськогосподарської продукції (зернової та м’ясної) на українських землях, що входили до складу Польщі. Це стало поштовхом до створення фільварків.

Ведення торгової діяльності врегульовувалося різноманітною кількістю правил та обмежень. До прикладу, ярмарки відбувалися в спеціально визначені торговельні дні кілька разів на рік, а в королівських указах та привілеях визначалися відповідні шляхи, якими було дозволено рухатися купецьким караванам.

Виборний орган влади, до складу якого входили заможні міщани та який розглядав найважливіші справи міського життя

Лава Рада Магістрат Магдебургія