Література та книгодрукування в другій половині ХІV – ХV ст. Фольклор

Стосовно світської та церковної літератури, то вона в XIV-XV ст. продовжувала розвиватися, а Київ зберігав свій статус центру книгописання. Книги були рукописними через це дуже дорогими, що робило їх предметом розкоші та практично недоступними для пересічного населення.

Із творів світської літератури яскравим прикладом є збірник повчань «Ізмарагд». Серед церковної літератури здійснювалося видання Євангелій, релігійних проповідей, житій святих. Однією з найвідоміших книг цього часу є Київський Псалтир із близько 300 мініатюрами на своїх сторінках, який був переписаний з константинопольського рукопису ХІ ст. протодияконом Спиридонієм у Києві в XIV ст. на замовлення смоленського єпископа Михаїла.

Київський Псалтир Спиридонія,
автор фото: shakko

Своїми традиційними особливостями відзначалося літописання, центрами якого були такі міста, як Київ, Львів, Острог, Луцьк та інші. Було укладено Короткий Київський літопис (Супрасльський літопис), який висвітлює важливу інформацію про історичні події з ІX ст. по 1515 р., та низка білорусько-литовських літописів, відомих на сьогодні в багатьох редакціях.

Із винайденням Йоганном Гутенбергом у середині 1440-х років друкарського верстата поширюється книгодрукування. Основною мовою тогочасних книг була латина, однак наприкінці XV ст. почали друкувати релігійні книги й на церковнослов’янській мові. Таким першодрукарем став Швайпольт Фіоль, який у 1494 році надрукував церковнослов’янською мовою (кирилицею) такі книги: «Осьмогласник» («Октоїх»), «Часослов», «Тріодь пісна» і «Тріодь цвітна».

«Октоїх» Швайпольта Фіоля

Поширеними на українських землях були й праці білоруського першодрукаря Франциска Скорини, який у 1517 році заснував у Празі друкарню, де видав кириличним шрифтом «Псалтир», що був першою друкованою білоруською книгою. Окрім цього, він видав та переклав близько 20-ти разів Біблію.

З усної народної творчості, яка розвивалася на традиціях Київської держави, найпоширенішою була обрядова поезія, з народним побутом і певним культовим магічним мотивом. Фольклор нерозривно пов’язувався із обрядовими святами літнього, осіннього, зимового та весняного циклів. Складалися веснянки, розповсюдженими були купальські (на свято Івана Купала) й жниварські пісні, ну й звісно колядки та щедрівки на Різдво.

Зародилася епічна поезія, у вигляді історичних пісень та балад, дум, що прославляли народних героїв, як вигаданих і міфологізованих, так і реальних. Основним мотивом поставала боротьба супроти татарських і турецьких набігів, важке становище поневоленого населення тощо. Думи, які виконувалися разом із грою на бандурі чи кобзі, оспівували любов до Батьківщини, потреби в її захисті, а також визначні події з історії. Яскравим прикладом цього жанру є дума про «Марусю Богуславку», з якою ви мали ознайомитися на уроках української літератури.

У якому році вийшов друком «Осьмогласник» («Октоїх») Швайпольта Фіоля?

1490 р. 1517 р. 1504 р. 1494 р.

Хто винайшов друкарський верстат?

Юрій Дрогобич Швайпольт Фіоль Йоганн Гутенберг Франциско Скорина