Господарське життя та економіка Київської Русі

Вочевидь, господарська діяльність кожного окремо узятого русича залежала від його соціального стану. І якщо більше 80% населення Русі жило у сільській місцевості, то основу економіки Русі складало сільське господарство.

Сільське господарство

Давні традиції, природні умови та велика кількість землі у володінні селян сприяли розвитку землеробства та тваринництва. Плуг, соха, серп, коса, борона та інші знаряддя праці були досить досконалими, щоб забезпечувати велику врожайність – у середньому, трохи менше ніж 8 ц зерна з 1 га26. Основними культурами, що їх вирощували у руських селах, були пшениця, жито, овес та ячмінь. Також використовувалися різні, залежно від клімату, системи обробки ґрунту. Іноді селяни об’єднувалися у колективи для спільного користування реманентом та взаємної допомоги по господарству. Значні площі пасовиськ і сінокосів дозволяли розводити худобу, що забезпечувала населення не лише м’ясо-молочною продукцією, а й сировиною для виготовлення одягу та взуття. Проте розводилася не лише корови, вівці, кози, але й свині, воли, коні, кури, гуси та голуби. Звісно, мали місце і промисли: полювання, рибальство та бджільництво.

Ремесло

Різноманітні ремесла все більше і більше відокремлювалися від землеробства. І якщо осередками сільського господарства були, вочевидь, села, то центрами ремесел стали міста, котрих на Русі перед монгольською навалою було близько 100. Ще було 2-3 сотні так званих «градів» – невеличких, проте добре укріплених поселень. І у всіх цих населених пунктах розвивалося гончарство, теслярство, ткацтво, ковальство, кожум’яцтво та інші, усього близько 60 різноманітних ремесел були поширені на Русі. Окремо можна виділити металургію та металообробку, адже археологічні знахідки вказують на 150 видів виробів із заліза, що вказує на високу майстерність руських металургів та ковалів. Взагалі, ремесло на Русі можна розділити на міське та сільське. Якщо міське було окремою і самодостатньою галуззю економіки, то сільське було менш технологічним, не таким якісним та різноманітним, адже було направлене на підтримку землеробства та скотарства – створення та ремонт сільськогосподарського реманенту. У свою чергу, сільське господарство розвивалося у передмістях, постачаючи у міста харчі першої необхідності.

Торгівля

Саме торгівля сприяла росту економічної могутності Русі: контроль над «шляхом із варяг у греки» сприяв економічному піднесенню та відкривав шлях на Візантію, торгівельні відносини з якою розвивали обидві держави та доповнювали численні воєнні дії. І саме із Царгородом були підписані перші руські міждержавні угоди, у яких уточнювалися засади торгівлі між двома країнами.

Чітке розділення сільського господарства та ремесла, надлишок виробництва та активність руської знаті сприяли не лише утвердженню торгівлі як важливої галузі економіки Русі, а й постійному зростанню її об’ємів. На відміну від Європи, багата еліта Русі (бояри) та навіть сам київський князь активно приймали участь у торгових зносинах з іншими державами. Звісно, князь займався торгівлею не власноруч, проте прибуток отримував особисто він: у власності князя з’являвся надлишок продуктів (мед, хутро, віск та інше) після збору полюддя, який він через власних купців збував за кордон, іноді і супроводжуючи торгівельну делегацію. Під час таких виїздів перепідписувалися договори із Візантією. Аналогічна ситуація була і у бояр із їхніми наділами, проте – у менших масштабах. В принципі, грань між знаттю, боярами та купцями швидко стерлася, адже бояри починали торгувати, а успішні купці починали приймати участь у політичному житті Русі. У Європі знать та купці були різними «кастами».

Треба окремо зупинитися не лише на надлишку виробництва продуктів чи здатності еліт до пристосування, але й географічному розташуванні Київської Русі, яке було надвигідним для успішної торгівлі. Визначний для Русі шлях «із варяг в греки» був далеко не єдиним: Волзький, Шовковий, Залізний, Соляний шляхи пов’язували Скандинавію, Західну та Центральну Європу із Східною, Передньою та Центральною Азією. Активна міжнародна торгівля викликала появу значної кількості іноземних грошей на теренах Русі та впровадженню власної грошової системи, яка була остаточно створена Володимиром. До речі, важливим «товаром» при торгівлі з іншими державами були раби, захоплені у полон під час чисельних бойових дій войовничих київських князів.

Окрім міжнародної, активно розвивалася і внутрішня торгівля, адже був конче необхідний товарообіг між містом та селом.

Економічне життя Русі було цілком гармонічним. Ріст виробництва продукції сільського господарства та ремесел сприяв розвитку торгівлі, завдяки чому Русь була втягнута у фінансову та торгівельну систему тогочасного світу.

26. на Русі використовувалася міра площі «десятина», яка рівна 1,09 га