Монголо-татарська навала

Причорноморські степи притягували до себе кочові племена. Кіммерійці, скіфи, сармати, печеніги, торки, половці упродовж сотень років жили та помирали, квітли та занепадали у цих степах, адже природа Півдня України майже ідеально підходить для кочового способу життя. Ці войовничі та мобільні народності були жахливою небезпекою для населення та державних утворень північніших територій. У ХІІІ столітті сюди прийшла сила, що сколихнула не лише Русь та Європу, а увесь Євразійський континент. Ім’я цієї сили – монголо-татари, Золота Орда.

Назва «монголо-татари» доволі умовна, адже у війську, що прийшло на Русь були усі народи, підвладні Монгольській імперії. Саме об’єднані монгольські племена склали ядро держави і армії майбутньої імперії. А татари були досить великим народом, який монголи підкорили одним із перших, проте одним із багатьох у складі цієї імперії. Існує думка, що «татари» – об’єднана назва для усіх народів Монголії, Китаю та Середньої Азії того часу, ніби «азіати». Тобто слово «татари» стало визначати усі народи Східної та Середньої Азії, підвладні монголам.